Міжнародний день рідної мови
21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Це свято відзначає уся наша держава. Цивілізоване суспільство не може існувати без мови – засобу спілкування між людьми, засобу вираження думки і передачі досвіду сучасникам і наступним поколінням.
- Мово рідна! Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна. Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам’ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого: в тобі мово, неосяжна душа народу – його щирість, радощі й печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його.
У 1924 році в відбувся всесвітній Конгрес мовознавців світу. Конгрес визначив, що наймелодійнішою є італійська мова. Другою визнано українську мову.
Ми, українці, повинні пишатися з того, що нашу мову так високо оцінив всесвітній Конгрес знавців мов.
З того часу минуло чимало років і сьогодні в нашій країні відзначають Міжнародний день рідної мови.
. Учені вважають, що на нашій планеті близько трьох тисяч мов. З-поміж такої величезної кількості лише близько тридцяти мов користуються найбільшою популярністю, тобто це ті мови, якими розмовляє більшість людей на планеті.
Найбільше людей розмовляє китайською мовою, друге місце посідає англійська мова, третє — російська, далі — мова хінді (Індія) та іспанська. Українська мова посідає почесне 14 місце, оскільки нею говорять близько 45 мільйонів людей, а в Україні – 30млн.
У світі існує близько 6000 розмовних мов і близько половині їх загрожує зникнення. Тож у 2000 році міжнародна організація ЮНЕСКО, прагнучи підтримати мову як ознаку культурної приналежності особи оголосила 21 лютого міжнародним днем рідної мови.
Рідне материнське слово для кожного є оберегом. Воно таїть у собі надбання віків, пам'ять усього народу, оберігає й передає всі виміри духовних скарбів поколінь.
Бережімо рідне слово, бо в ньому і гомін лісів, і переливи струмків, і шепіт трав, і високий дух пращурів, і сила нашого сьогодення, і поступ майбутній.
. Іван Карпенко-Карий у листі до свої доньки писав: «Ні один народ в Європі не переживав того, що ми, українці… Горе наше, що багато людей лічать нашу мову мужицькою і соромляться скрізь нею говорити, а вона красна і блискуча, тільки треба уміть нею користуватись, джерело, з котрого тече ця мова, чудове й величезне – 30 мільйонів народу…»
«І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», - закликає нас Кобзар.
Сьогодні ми є свідками відродження української мови. Вона заграла усіма барвами мелодійного українського слова в освітніх закладах, на вулицях міст і сіл. Люблячи і вивчаючи рідну мову, виявляти свідоме бажання бути гідними громадянами своєї держави.