Міжнародний день рідної мови

/Files/images/2019-2020/zima/DSC_1017.JPG/Files/images/2019-2020/zima/DSC_1021.JPG/Files/images/2019-2020/zima/DSC_1022.JPG/Files/images/2019-2020/zima/DSC_1032.JPG

21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Це свято відзначає уся наша держава. Цивілізоване суспільство не може існувати без мови – засобу спілкування між людьми, засобу вираження думки і передачі досвіду сучасникам і наступним поколінням.

- Мово рідна! Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна. Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам’ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого: в тобі мово, неосяжна душа народу – його щирість, радощі й печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його.

У 1924 році в відбувся всесвітній Конгрес мовознавців світу. Конгрес визначив, що наймелодійнішою є італійська мова. Другою визнано українську мову.

Ми, українці, повинні пишатися з того, що нашу мову так високо оцінив всесвітній Конгрес знавців мов.

З того часу минуло чимало років і сьогодні в нашій країні відзначають Міжнародний день рідної мови.

. Учені вважають, що на нашій планеті близько трьох тисяч мов. З-поміж такої величезної кількості лише близько тридцяти мов користуються найбільшою популярністю, тоб­то це ті мови, якими розмовляє більшість людей на планеті.

Найбільше людей розмовляє китайською мовою, друге місце посідає англій­ська мова, третє — російська, далі — мова хінді (Індія) та іспанська. Українська мова посідає по­чесне 14 місце, оскільки нею говорять близько 45 мільйонів людей, а в Україні – 30млн.

У світі існує близько 6000 розмовних мов і близько половині їх загрожує зникнення. Тож у 2000 році міжнародна організація ЮНЕСКО, прагнучи підтримати мову як ознаку культурної приналежності особи оголосила 21 лютого міжнародним днем рідної мови.

Рідне материнське слово для кожного є оберегом. Воно таїть у собі надбання віків, пам'ять усього народу, оберігає й передає всі виміри духовних скарбів поколінь.

Бережімо рідне слово, бо в ньому і гомін лісів, і переливи струмків, і шепіт трав, і високий дух пращурів, і сила нашого сьогодення, і поступ майбутній.

. Іван Карпенко-Карий у листі до свої доньки писав: «Ні один народ в Європі не переживав того, що ми, українці… Горе наше, що багато людей лічать нашу мову мужицькою і соромляться скрізь нею говорити, а вона красна і блискуча, тільки треба уміть нею користуватись, джерело, з котрого тече ця мова, чудове й величезне – 30 мільйонів народу…»

«І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», - закликає нас Кобзар.

Сьогодні ми є свідками відродження української мови. Вона заграла усіма барвами мелодійного українського слова в освітніх закладах, на вулицях міст і сіл. Люблячи і вивчаючи рідну мову, виявляти свідоме бажання бути гідними громадянами своєї держави.

Кiлькiсть переглядiв: 313